Хрущ травневий (Melolontha)
Весняні вечори наповнені ароматом квітучих садів, першим справжнім теплом, та особливим дзижчанням з крон дерев. Для багатьох з нас хрущі – це теплий спогад з дитинства, коли ми намагались спіймати цих великих жуків у коробку та з цікавістю розглядали кожну деталь.
Проте попри свою зовнішню неповороткість та чарівність, хрущ травневий є доволі агресивним шкідником, який може завдати багато збитків в лісових культурах, розсадниках, садах та полях.
Травневий хрущ – це доволі великий жук довжиною близько 3 см. Тіло подовгуватої овальної форми чорного або червоно-бурого кольору, вкрите дрібними світлими ворсинками та з білими трикутними плямами по боках черевця. Надкрила жорсткі коричневого або рудуватого кольору. Голова та передньокрила трішки темніші за тіло та іноді з характерним металевим блиском. Особливу увагу привертають вусики, у самців це велика булавоподібна пластина з 7 сегментів, а у самиць сегментів 6, їх вусики значно менші за розміром. Лапки у комах сильні з 2 гачками на кінці, пристосовані до міцного тримання на рослинах та розгрібання ґрунту. На території України трапляються два види травневих хрущів – травневий хрущ західний Melolontha melolontha та травневий хрущ східний Melolontha hippocastani. Різняться вони формою останнього сегмента черевця (пігідія).
Травневих хрущів можна зустріти фактично по всій території Європи, за винятком холодних північних, або надто засушливих південних регіонів, а відповідно в Україні вони трапляються по всій території – в розріджених лісах, на узліссях, в лісосмугах, садах і парках. Для відкладання яєць хрущі надають перевагу легким піщаним та супіщаним ґрунтам, які добре прогріваються сонцем та дають змогу рухатися личинкам. Щільні, глинисті та перезволожені ґрунти не придатні для розвитку личинок, тому такі ділянки травневі хрущі зазвичай оминають.
Життєвий цикл травневого хруща є тривалим і складним, займаючи від 3 років за сприятливих умов і до 5 за несприятливих. Починається все з вильоту імаго в період розпускання листків дуба чи берези. Після періоду інтенсивного живлення та спарювання самиці зариваються в землю на глибину 10–30 см, де відкладають від 60 до 80 яєць, з яких через 4–6 тижнів відроджуються личинки. Вони проводять під землею три або чотири роки, проходячи через кілька линьок поїдаючи корені та коренеплоди рослин. Зимують личинки на глибині до 1-1,5 метрів, а навесні піднімаються у верхні шари ґрунту, де живляться корінням молодих дерев, сільськогосподарських культур та інших рослин. Наприкінці свого розвитку, в середині літа, личинка перетворюється на лялечку з якої восени виходить молодий жук, який залишається зимувати в землі до наступної весни.
Імаго травневих хрущів під час додаткового живлення поїдають листки дуба, клена, тополі, вишні, яблуні, сливи, та інших листяних порід. Під час масового льоту додаткове живлення хрущів може завдати значної шкоди листяним деревам, зокрема – молоднякам.
Одразу після відродження молоді личинки хрущів починають живитись гумусом і тонкими корінцями та на перших порах не завдають якоїсь суттєвої шкоди. Проте з віком їх апетит зростає, личинки доповнюють свій раціон корінцями більшого розміру та коренеплодами. Личинки другого та третього віку пошкоджують як стрижневі, так і бічні корені сіянців та молодих дерев. Як наслідок спочатку рослина відстає в рості, згодом починає в’янути та відмирає. Водночас через пошкоджені корені можуть проникати гриби, бактерії та інші патогенні організми, які в свою чергу додатково ослаблюють рослину. При високій чисельності личинок на ділянках зменшується кількість природнього поновлення та погіршується приживлюваність молодих культур. Проблема також полягає у тому, що шкода від личинок довгий час залишається непомітною, адже коли симптоми ураження стають очевидними то кореневі системи значної частини рослин уже критично пошкоджені.
У природі існують механізми, які стримують популяцію всіх шкідників. Природними ворогами імаго є птахи та кажани, личинок активно поїдають кроти, їжаки та інші ссавці, не слід також забувати про нематод та ентомопатогенних грибів, які можуть паразитувати на личинках, скорочуючи їх популяцію. Проте, на жаль, у порушених екосистемах цих природніх механізмів може бути недостатньо для стримування спалахів шкідників.
Методи боротьби:
Облік кількості личинок на моніторингових майданчиках;
Перед висаджуванням лісових культур – аналіз ґрунту на заселеність личинками хрущів;
Механічне знищення личинок під час обробки ґрунту на ділянках з високою щільністю популяції; (глибока оранка);
Внесення біологічних або хімічних препаратів;
Обробка садивного матеріалу під час висадки культур;
Залучення та підтримка ентомофагів