Графіоз в’язових порід: тиха епідемія, що змінює ландшафти

Графіоз (голландська хвороба в’язових) — одне з найнебезпечніших судинних захворювань деревних порід, яке протягом десятиліть призводить до масового всихання в’язів у Європі, Північній Америці та, на жаль, в Україні. Попри те, що хвороба відома давно, вона й досі залишається актуальною проблемою для лісівників, озеленювачів і громад, адже здатна за лічені роки повністю знищити в’язові насадження.

Збудниками графіозу є сумчасті гриби роду Ophiostoma (переважно Ophiostoma ulmi та більш агресивний Ophiostoma novo-ulmi). Гриб розвивається у провідній системі дерева — ксилемі, де порушує транспортування води та поживних речовин.

 Перші ознаки графіозу часто залишаються непоміченими, що ускладнює своєчасне реагування. Основні симптоми захворювання

 раптове в’янення та пожовтіння листя, зазвичай на окремих гілках;

 скручування та передчасне опадання листя;

 поступове всихання крони, що поширюється зверху донизу;

 на поперечному зрізі уражених гілок - темні бурі або коричневі смуги в судинах;

 загибель дерева протягом 1–3 років, інколи — навіть за один вегетаційний сезон.

Особливо небезпечним є те, що зовні дерево може виглядати відносно здоровим, тоді як внутрішні тканини вже значно уражені.

Голландська хвороба в’яза може перебігати у хронічній або гострій формі. За хронічного перебігу деформація листя та зміна його забарвлення відбуваються поступово, а відмирання дерева триває роками. Гостра форма характеризується швидким в’яненням і загибеллю дерева протягом одного–двох років, а за сильного ураження — навіть за кілька місяців.

Існує два основні шляхи зараження. Найбільш поширений і небезпечний — перенесення спор гриба ільмовими заболонниками та іншими видами короїдів. Комахи не лише пошкоджують дерево, а й створюють сприятливі умови для активного поширення збудника. Зимуючи в корі уражених в’язів, навесні шкідники заселяють здорові дерева, переносячи спори гриба.

Інший шлях зараження пов’язаний із потраплянням спор гриба на пошкоджені ділянки дерева повітряним шляхом. У цьому випадку інфікування відбувається через рани кори або механічні ушкодження.

В Україні графіоз в’язів поширений практично повсюдно — у лісових, захисних та міських насадженнях.

Особливо вразливими є старовікові в’язи в полезахисних смугах, парках і вздовж автошляхів.

За останні десятиліття спостерігається значне скорочення частки в’язових порід у насадженнях. У багатьох регіонах в’яз із домінантної породи перетворився на рідкісний елемент ландшафту. Водночас зміна клімату, посухи та ослаблення дерев лише підсилюють розвиток хвороби й активність переносників.

Заходи боротьби та профілактики

Повністю знищити графіоз неможливо, однак реально стримувати його поширення та зменшувати шкоду. Найефективнішими є комплексні заходи:

своєчасне виявлення та видалення хворих і всихаючих дерев;

обов’язкове знищення (спалювання або подрібнення) ураженої деревини;

моніторинг чисельності в’язових комах переносників збудника хвороби;

використання феромонних пасток;

підтримання загального санітарного стану насаджень.

недопущення механічних пошкоджень дерев;

зменшення частки в’язових монокультур, створення мішаних насаджень.

Графіоз — це не просто хвороба окремих дерев, а комплексна лісопатологічна проблема, що впливає на біорізноманіття, ландшафти та екологічну стабільність. Своєчасна діагностика, системний моніторинг і профілактика дозволяють уповільнити поширення хвороби та зберегти в’язи як важливу складову природних і міських екосистем.

Увага до «тихих» симптомів сьогодні — це збережені дерева завтра!