Поширення, продуктивність і народногосподарське значення вільхи чорної в лісах України

Вільха чорна (Alnus glutinoza (L.) Gaertn) природно поширена майже по всій Європі — від Скандинавії до середземноморських країн, трапляється в Західному Сибіру, Казахстані, Малій Азії, Північній Африці. В Україні насадження вільхи чорної сконцентровані переважно на Поліссі та в Лісостепу й майже відсутні в Степу. Площа вільхових насаджень у лісах, підпорядкованих Державному агентству лісових ресурсів України, в межах Полісся України становить понад 160 тис. га, або більше ніж 8 % від загальної площі лісів. Загалом найбільша частка (майже 16 %) вільхових насаджень від загальної площі лісів у межах адміністративних областей Поліської  зони у Волинській області, а найменша (3 %) — в Сумській. У Лісостепу України площа вільхових насаджень становить понад 90 тис. га, або 4 %, а у Степу України – більше ніж 7 тис. га, або 1 % від загальної площі лісів.

Продуктивність вільхи чорної в лісах України значно варіюється в залежності від конкретного місцезнаходження, умов ґрунту, зволоження та інших факторів. За даними досліджень продуктивність вільхових насаджень у межах Лівобережного Лісостепу України в типах лісу сирий чорновільховий сугруд (С₄-Влч) і сирий чорновільховий груд (D₄-Влч) у віці 80 років становить 320 і 304 м³/га відповідно. У Степу України 60-річний еталон вільхового насадження характеризується І класом бонітету із запасом 400 м³/га і середньорічним приростом 6,7 м³/га (Storozhenko 2009). Відмічено, що із зменшенням площі вільхових лісів у лісорослинних зонах України в напрямку із заходу на схід їхня продуктивність зростає.

Вільха чорна віддає перевагу вологим і заболоченим місцям, часто утворюючи чисті та мішані за складом ліси, а також росте по берегах великих річок – Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця, ставків, озер, на дерново-підзолисто-глеєвих ґрунтах, проте може рости на різноманітних типах ґрунтів, включаючи й бідні. Оптимальна кількість опадів для неї становить 800–860 мм на рік. Дерева можуть досягати висоти до 30 м, а в дуже рідкісних випадках і 40 м, діаметру до 50 см і більше та доживають до 100–120 років.

Вільха чорна – світлолюбна, морозостійка деревна порода, але в молодому віці дуже чутлива до ранніх весняних заморозків. ЇЇ коренева система поверхнева, неглибока і не утворює стрижневого кореня. У сприятливих лісорослинних умовах у перші роки життя (7–10 років) за висотою росте дуже швидко – до 1 м за рік. Зростаючи уздовж річок і водойм, вільха має велике водоохоронне та берегоукріплююче значення. На ущільнених лісових ґрунтах вона прискорює відновлення структури ґрунту, оскільки коріння може рости в анаеробних умовах ґрунту із обмеженим доступом кисню.

Вільха чорна відіграє важливу роль в очищенні повітря й оздоровленні довкілля, вона характеризується найбільшою вуглецепоглинальною здатністю, яка становить 60–100 т/га. Вільха виділяє фітонциди, які здатні знищувати шкідливі мікроорганізми, що є важливим джерелом іонізації повітря. Вона також цінна тим, що за допомогою колоній азотобактерій, які оселяються на її корінні, засвоює вільний азот з атмосфери та збагачує ним ґрунт. Листя вільхи містить близько 3 % азоту, що значно більше ніж у будь-якої іншої породи, й підвищує доступність фосфору в ґрунті. Вільхові насадження після опадання листя збагачують ґрунт азотом від 30 до 130 кг/га на рік. Завдяки цим властивостям вільху використовують для залісення техногенно порушених земель у різних умовах зростання.

Розмножується вільха чорна насінням і паростками від пня. Проте її насіннєве поновлення в багатьох випадках ускладнене специфічними умовами місць зростання. Дещо краще відбувається насіннєве поновлення вільхи на свіжих зрубах, коли рубку насадження проводять взимку, після врожайного року. Відновлюються вільхові насадження переважно паростками від пня. Вільха зберігає пневу порослеву здатність до 90-річного віку, однак максимальне відновлення порослю відбувається у віці 60–70 років. Слід враховувати, що високопродуктивні насадження формуються з порослі тільки першої генерації. Найбільше порослі дають пні дерев насіннєвого походження, не пошкоджені серцевинною гниллю.

Деревина вільхи чорної знайшла широке застосування у виготовленні шпону та фанери, які користуються попитом навіть за кордоном. В Україні понад 40 % фанери одержують саме з вільхи. Використовується вільхова деревина і в столярно-меблевому виробництві, а також в підземних і підводних спорудах. В медицині використовують вільху в якості в’яжучого, протизапального та кровоспинного засобу. Таким чином, вільха чорна є цінною лісотвірною деревною породою Полісся та Лісостепу України. Вона є практично єдиною породою, що здатна в умовах надмірного зволоження формувати високопродуктивні деревостани. Швидкий ріст, багатостороннє використання деревини, значна екологічна роль вільхових насаджень в очищенні повітря та висока інтенсивність депонування СО₂ дають підстави вважати вільху чорну перспективною деревною породою. За результатами досліджень, проведених науковцями УкрНДІЛГА у вільхових лісах, зокрема для надлісництв Лівобережного Лісостепу, встановлено оптимальні віки головної стиглості, розроблено бонітетні шкали, моделі й таблиці ходу росту модальних деревостанів, таблиці товарності, які можуть бути використані під час планування та проведення господарських заходів у вільхових насадженнях.

Відділ лісівництва та економіки лісового господарства