Досвід Німеччини щодо розмінування територій і знешкодження вибухонебезпечних предметів

Україна наразі визнана найбільш забрудненою вибухонебезпечними предметами країною. На розмінування і перетворення вибухонебезпечних територій на безпечні підуть десятиліття. Різні країни світу намагаються допомогти в цьому і діляться власним набутим досвідом. Так, на території Німеччини після Другої світової війни і виводу радянських військ все ще залишилися небезпечні території (полігони в тому числі) з різними вибухонебезпечними предметами.

Поїздка до Німеччині була здійснена в рамках Німецько-українського політичного діалогу (APD) із земельних питань з метою вивчення досвіду у сфері очищення територій від вибухонебезпечних предметів (ВНП) і перспектив використання цього досвіду в Україні. Проєкт APD фінансується на підставі рішень німецького Бундестагу та підтримується Федеральним міністерством продовольства і сільського господарства Німеччини (BVVG). Керівник фахового діалогу із земельних питань APD – Катя Деллс (BVVG), а координатор проєкту – Аудріус Паура (BVVG).

Учасниками делегації від України були директор УкрНДІЛГА Віктор Ткач, генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль, заступник директора Центру Національної інвентаризації лісів Крістіна Тосунова, перший заступник президента Асоціації фермерів і приватних землевласників України Віктор Шеремета, начальник Якимівської селищної військової адміністрації Запорізької області Олександр Правосуд і перекладач Володимир Швед.

У перший день була зроблена презентація представника відомства Федеральної землі Саксонія з питань захисту довкілля, сільського господарства і геології Крістіана Вьорста. Це відомство підпорядковане Міністерству енергетики, захисту клімату, навколишнього середовища і сільського господарства Саксонії. Він, зокрема, акцентував увагу на тенденції зменшення чисельності населення сільських місцевостей. Це пов’язано із суттєвим зменшенням обсягів видобування бурого вугілля в сільській місцевості. У зв’язку з цим скорочується чисельність працюючих, зайнятих у цій сфері.    чистої продукції, що обумовлюється зменшенням обсягів внесення добрив, а також отрутохімікатів. Сільським громадам надаються суттєві повноваження в прийнятті регіональних (місцевих) управлінських рішень, втілюється так звана політика «знизу і самоорганізація».

У Саксонії успішно реалізується проєкт LEADER, який передбачає розроблення відповідних стратегій (програм) господарювання у сільській місцевості з метою створення привабливих умов для існування населення та збільшення його чисельності. Зокрема, інвестиційні проєкти LEADER спрямовуються на заснування в сільській місцевості нових підприємств, перебудову (реконструкцію) існуючих і будівництво нових житлових будинків (зокрема, для сільських лікарів), будівництво та ремонт автомобільних доріг, а також футбольних полів, створення привабливих туристичних об’єктів і рекреаційних пунктів тощо. Суттєва роль надається також сприянню та заохоченню місцевих груп громад (МГГ) до співпраці з іншими громадами: міжрегіональними – в межах Саксонії, національними – в межах Німеччини й міжнародними – в межах країн Європейського Союзу.

Велику роль відіграють проєкти, спрямовані на захист і охорону природного середовища, на моніторинг за станом річкових систем, водоймищ, повітря, ґрунтового покриву, а також на розроблення та реалізацію відповідних природоохоронних заходів.

Згідно стратегії LEADER як інструменту підтримки МГГ лише у межах землі Саксонія протягом 2023–2027 рр. передбачено фінансування обсягом 260 млн €. Розподіл коштів для підтримки МГГ визначається в залежності від їх чисельності.

Така система управління сільськими територіями виявилася дуже ефективною та протягом останніх років сприяла збільшенню чисельності МГГ. Тому окремі положення такої системи управління МГГ, можуть бути використані, зокрема при прийнятті управлінських рішень стосовно лісів та захисних лісових смуг, що зосереджені у межах територій об’єднаних територіальних громад України.

У Німеччині суттєве значення надається проблемі розмінування територій. Так, у Саксонії функціонує Дрезденська школа поводження з вибухонебезпечними предметами (ВНП). Це підприємство з обмеженою відповідальністю. У своїй презентації директор цієї школи Гюнтер Фріке зазначив, що в Німеччині близько 300 підприємств займається знешкодженням ВНП. Характерно, що до 1990 року фахівців зі знешкодження ВНП було дуже мало.

Проєкти стосовно знешкодження ВНП фінансуються Федеральним міністерством продовольства і сільського господарства на підставі рішення Бундестагу. Попередньо оголошується тендер на реалізацію проєкту щодо розмінування і знешкодження ВНП. Федеральне міністерство внутрішніх справ Німеччини також здійснює контроль за цією діяльністю.

У Дрезденській школі були представлені різноманітні ВНП: бомби та боєголовки (зокрема, касетні); міни, торпеди, глибинні бомби; артилерійські, мінометні й ракетні снаряди; гранати тощо. Висвітлювалися також особливості підготовки спеціалістів з розмінування та знешкодження ВНП. В Саксонії також функціонує Державна служба з питань розмінування і знешкодження ВНП.

Патріком Гервігом (заступник директора) була висвітлена діяльність Інституту Фраунгофера з матеріалів і лазерів (IWS). Чисельність Інституту – близько 320 працівників. Річний обсяг фінансування (базового) – 33 млн €. Значну частину коштів Інститут отримує на реалізацію проєктів, які фінансуються ЄС. Інститут досліджує проблеми, пов’язані, зокрема, з безпечною утилізацією ВНП шляхом їх лазерного різання. Така технологія передбачає транспортування ВНП до місць їхньої утилізації в спеціально сконструйованому контейнері. Утилізація одного снаряду калібром 205 мм триває не більше 10 хвилин. Хоча така технологія і є прогресивною та безпечною, але вимагає суттєвих фінансових витрат. Вартість лише матеріалів на виготовлення контейнеру сягає близько 200 тис. €. Інститутом Франтгофера налагоджено тісне співробітництво з Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій НАН України.

На тренувальному полігоні Віттшток (поблизу Берліна, земля Бранденбург) німецькі колеги ознайомили з практичним досвідом розмінування територій, вкритих лісовою рослинністю. Це полігон колишнього СРСР, на якому випробовувалися різноманітні ВНП, його площа становить 11 км². Лісова рослинність представлена одноярусним рідколіссям, в складі якої переважають сосна і береза. Працівники Лісової служби здійснюють загальну координацію робіт з розмінування та утилізації ВНП. Проте, безпосередньо ці роботи здійснюють дві фірми, загальна чисельність яких – близько 200 чоловік. Ці фірми відібрані за результатами оголошеного тендеру на виконання зазначених робіт. Загальний контроль за їхньою діяльністю здійснює поліція землі Бранденбург.

Технологія розмінування передбачає попереднє обрізування нижніх гілок дерев (до висоти 3 м); інколи практикується штучне випалювання трав’яної рослинності (переважно вересу). Гілкова маса безпосередньо спалюється на ділянці. Територія розбивається на квадрати 50×50 м, визначаються їхні точні координати. Кожен квадрат такої території «розбивається» на паралельні смуги шириною 1 м. Пошук ВНП та різних металевих решток здійснюється саме в цих смугах за допомогою спеціальних металошукачів. Визначаються точні координати знайдених предметів, які маркуються, поміщаються в спеціальні дерев’яні контейнери та транспортуються до місць утилізації. Предмети невеликого розміру викопуються за допомогою лопати, а крупні – за допомогою бульдозера із захищеним дном та непробивним склом. Для пошуку ВНП за необхідності попередньо використовуються також дрони та інші механізми зі штучним інтелектом. За умови неможливості транспортування ВНП практикується їх утилізація безпосередньо на місці. Проте це обумовлює забруднення ґрунтового покриву, що є небажаним.

За останні чотири роки розміновано лише 415 га території полігону, а на наступні чотири роки запроектовано розмінувати ще 450 га. Це свідчить про велику трудомісткість зазначених робіт. Остаточне розмінування всієї території Німеччини, як вважають фахівці, можливо буде здійснити не раніше, ніж за найближчі 200–300 років. Тому вирішення цієї проблеми для умов України є дуже актуальним і складним завданням.

У Бундестазі відбулася зустріч із депутатами: Сюзанною Міттаг (партія СДПН) – членом комітету продовольства і сільського господарства та заступницею члена комітету внутрішніх справ і комплексного територіального розвитку, а також Нікласом Вагенером (партія Союз 90/Зелені) – головою підкомітету зі співпраці з ООН, міжнародними організаціями та з питань попередження цивільних криз, членом комітету з питань оборони та комітету продовольства та сільського господарства.

Під час зустрічі обговорювалися питання, пов’язані з подальшим поглибленням співробітництва між Німеччиною і Україною стосовно діяльності APD. Члени української делегації акцентували увагу на гострій потребі надання гуманітарної та технічної допомоги Україні, зокрема щодо розмінування територій. Акцентувалася також увага на ускладненні розмінування тих територій, які вкритих лісовою рослинністю (порівняно з сільськогосподарськими угіддями та іншими «відкритими землями»). Ці проблеми обговорювались також і у Федеральному міністерстві закордонних справ, з Петером Ройсом – керівником відділу з питань гуманітарної допомоги міжнародного попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків. Особлива увага акцентувалася на важливості проведення Міжнародної конференції з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference – UR 2024), яка згодом (11–12 червня) відбулася в Берліні.

У Вюндорсфі відбулась зустріч з представниками служби з очищення територій від ВНП поліції федеральної землі Бранденбург. Заступник керівника цієї служби Андре Фугель зазначив, що на початковому етапі для розмінування залучались приватні фірми (50–60 роки ХХ ст.), а потім – і державні. На початку 90-х років була утворена спеціальна державна служба розмінування, хоча до знешкодження ВНП залучалися також приватні фірми.

Акцентувалася увага на необхідності централізації системи управління щодо розмінування і знешкодження ВНП. Загальні положення стосовно проведення цих робіт в Німеччині визначаються Бундестагом на рівні держави, а на рівні федеральних земель згідно цих положень затверджуються відповідні регіональні (місцеві) нормативно-правові акти.

Певні території, сильно забруднені ВНП, особливо ті, які вкриті лісовою рослинністю, обмежуються в натурі і будь-яка діяльність на них забороняється, тобто консервується (на невизначений проміжок часу).

У Німеччині функціонують відповідні служби, що спеціалізуються на пошуку і знешкодженні ВНП. На ці роботи виділяються значні кошти. Протягом 1991–2000 рр. лише у межах землі Бранденбург було використано близько 210 млн €. На період 2021–2024 рр. передбачено фінансування обсягом 760 млн € (на всю територію Німеччини). Загальний контроль за розмінуванням в межах певної землі здійснює Федеральне агентство з нерухомості (BimA).

Акцентувалась увага на тому, що не потрібно зволікати із розмінуванням територій і розробленням відповідних планів стосовно організації та проведення цих робіт.

Таким чином, окремі положення проєкту LEADER стосовно підтримки територіальних громад, що реалізується в Німеччині, доцільно використовувати і в Україні; зокрема, в питаннях утримання захисних лісових смуг і лісових земель, які не надані у користування та віднесені до земель запасу.

Досвід Німеччини щодо розмінування територій і знешкодження ВНП доцільно використовувати і в Україні. Проте вирішення цієї проблеми, як засвідчили результати поїздки, вимагатиме великих фінансових витрат, а відповідні заходи здійснюватимуться протягом багатьох років. Це суттєво ускладнюватиме ведення господарства в лісах, які перебували в зоні бойових дій.

Тому необхідно приступити до розроблення загальної стратегії розмінування територій з операційним планом заходів на найближчу перспективу. Бажано також розробити галузеву програму заходів стосовно організації і ведення господарства в лісах, ушкоджених воєнними діями. Це обумовлюватиме необхідність внесення змін і доповнень до відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують господарську діяльність у лісах (поділ лісів за функціональним призначенням, рубки лісу, віки стиглості, методика визначення розрахункової лісосіки тощо).

Розмінування лісових територій є набагато складнішим, порівняно із іншими видами угідь. Проте об’єкти лісового фонду не внесені в перелік першочергових, що потребують розмінування. Тому розмінування лісів може тривати дуже довго. Ключову роль у цьому має відігравати державна програма з розмінування України під жорстким контролем уряду.

Директор УкрНДІЛГА Віктор ТКАЧ