Природоохоронний об`єкт «Докучаєвські полезахисні лісові смуги»

Співробітниками УкрНДІЛГА в липні 2023 року проведено польові дослідження пам’ятки природи місцевого значення «Докучаєвські полезахисні лісові смуги». Полезахисні лісові смуги (ПЛС) № 1–4 загальною площею 43,5 га розташовані у Кіровоградській області, у кварталах 94–97 Оникіївського лісництва, на відстані 5 кілометрів на північ від адмінбудівлі філії «Оникіївське лісове господарство», майже перпендикулярно до автомагістралі Е 50 Умань-Кропивницький.

Смуги мають велику історичну та наукову цінність, адже були створені ще за проєктом В. В. Докучаєва в 1896–1898  рр. Тому для збереження рішенням Кіровоградського облвиконкому № 577 від 30.12.1968 їм було присвоєно статус пам’ятки природи. За архівними даними в межах Оникіївського лісництва поблизу Малої і Великої Виски Кіровоградської області було створено 4 лісосмуги, розміщені за напрямком з півночі на південь. Довжина першої і другої смуги 2,5 версти (2667 м), третьої – 2 версти (2133,6 м) та четвертої – ¾ версти (800,1 м). Ширина першої – 20 сажнів (42,67 м), а решти – по 15 сажнів (32,0 м). Площа першої смуги 10,58 десятин (11,56 га), другої – 7,81 десятини (8,53 га), третьої – 6,25 десятин (6,83 га) четвертої – 2,34 десятин (2,56 га). Землі належали до селянських наділів.

Полезахисні лісові смуги (ПЛС) було висаджено за схемою розміщення садивних місць 1,5×0,75 м. Перша та четверта ПЛС створювали за деревно-тіньовим типом змішування, а друга та третя – за деревно-чагарниковим. В усіх насадженнях в якості деревних порід було використано дуб звичайний, ясен звичайний і берест у різних варіантах за схемами змішування та участі їх у складі насадження. Також були висаджені чагарники акація жовта та жимолость татарська.

За лісівничо-таксаційними характеристиками у кварталі 94, відповідно до результатів лісовпорядкування, насадження однорідне, в кв. 95 виокремлено 3 виділи, у кв. 96 – 5 виділів і у кв. 97 – 3 виділи. У цьому об’єкті ПЗФ прослідковуються особливості формування лісових фітоценозів у просторі та часі за різного складу та розвитку лісових угруповань.

Сьогодні вік материнського насадження становить вже 127 років, відбувається його природний відпад, особливо це стосується ясеневої складової. У виділах із домінуванням ясена звичайного внаслідок ураження, ймовірно, грибом халара (Chalara) всихання сягає 80–100 % (рис. 1, 2). За даними лісовпорядкування продуктивність насаджень станом на 2020 рік у порівнянні із 2001 та 2010 роками зменшувалася: за запасом – на 40–70 куб. м/га, а за бонітетом – майже на один клас.

Рис. 1, 2. Всихання ясена звичайного в ПЛС № 3 (кв. 96, вид. 2) та ламань ясена звичайного в ПЛС № 4 (кв. 97, вид. 3)

Інтенсивне всихання ясена звичайного в лінійних насадженнях призводить не тільки до втрати основних меліоративних функцій полезахисних лісових смуг, але й до деградації оселищ, які там сформувалися під впливом лісового середовища (рис. 3). Видовий склад живого надґрунтового покриву є збідненим, у ньому домінують бур’янисті види (чистотіл великий, гірчак березковидний, кропива дводомна, лопух малий, гравілат міський).

У лісосмугах відбувається небажана природна зміна деревних порід. Поява в підрості клена гостролистого та рясного самосіву ясена звичайного й береста, без участі дуба звичайного, призведе до ослаблення стійкості, екологічних і меліоративних функцій захисних лісових насаджень. Розростання узлісь із самосіву клена гостролистого, береста, ясена звичайного, клена польового, терена колючого та інших деревних й чагарникових видів сприяє розширенню лісосмуг і поширюється на сільськогосподарські угіддя, ускладнює обробіток ґрунту, що в результаті призводить до зменшення площ ріллі (рис. 4).

Рис. 3, 4. Заростання галявини, що утворилася внаслідок випадіння дерев материнського насадження, рудеральною трав’янистою рослинністю та космічний знімок ПЛС № 2 (кв. 95, вид. 2), де ширина узлісь вже сягнула 42 м

У насадженнях відстань між материнськими деревами переважно становить 10–20 м. Дерева дуба звичайного й ясена звичайного, які збереглися, мають великий діаметр, належать до ІІ та ІІІ категорії санітарного стану (ослаблені та сильно ослаблені) й можуть бути використані в селекції (рис. 5). Категорія санітарного стану поодиноких дерев береста, які збереглися –  IV (всихаючі дерева), про що свідчать водянисті пагони та скидання скелетних гілок (рис. 6).

Рис. 5, 6. Ясен звичайний у ПЛС № 1 (кв. 94, вид. 1) та материнські дерева береста з водянистими пагонами у ПЛС № 1 (кв. 94, вид. 1)

Індекс санітарного стану (Іс) лінійних насаджень з переважанням ясена звичайного в складі становить 4,2 (всихаючі), із переважанням дуба звичайного – 3,2 (сильно ослаблені).

Внаслідок масового всихання материнського насадження знижується захисна висота та погіршуються агролісомеліоративні властивості смуги в цілому (рис. 7). Негативним є й природне заростання самосівом клена гостролистого, береста, ясена звичайного, клена польового, терену колючого та інших деревних і чагарникових видів як лісосмуг всередині, так і їх узлісь, що приводить до утворення непродувної конструкції насаджень, захаращення та всихання на загущених ділянках (рис. 8).

Рис. 7, 8. Суцільне всихання ясена звичайного в ПЛС № 3 (кв. 96, вид. 5) та природний самосів на закрайках лісосмуг (Іс 4,5 – всихаюче насадження)

У хащах, що утворилися серед сільськогосподарських угідь, знаходять прихисток сарна європейська та кабан (рис. 9,10). Тут для них влаштовують годівниці та солонці (рис. 11). Тварин не лякає навіть шум з автомагістралі, яка розташована за півкілометра від їхнього місця відпочинку.

Рис. 9,10,11 Лежки сарни європейської й дикого кабана та солонець для тварин у ПЛС № 2 (кв. 95, вид. 3)

Обстежені захисні насадження продовжують виконувати свої меліоративні функції, однак їх ефективність знижується без активного проведення господарських заходів з відновлення або реконструкції цих смуг, підтримання їх будови та структури на певних ділянках. Це призводить до втрати їхнього захисного, екологічного, господарського та наукового значення.

Старший науковий співробітник відділу лісовідновлення

та захисного лісорозведення Тарнопільський П. Б.

Провідний науковий співробітник відділу лісівництва та економіки

лісового господарства, канд. с.-г. наук, с. н. с. Тарнопільська О. М.