Дикі конкуренти (Ссавці та птахи – споживачі шишок, плодів і насіння)

Загалом ссавці та птахи, що живляться плодами та насінням дерев, є корисними, сприяючи кругообігу речовин і енергії в лісі та поширенню насіння окремих видів рослин у зобі, на дзьобі, пір’ї, шерсті та лапах як у межах насадження, так і під час сезонних міграцій. Водночас на зрубах ці тварини суттєво заважають природному і навіть штучному відновленню, здійсненому шляхом висівання насіння. Найбільш шкідливим для лісового господарства є споживання ссавцями та птахами плодів і насіння там, де їх треба зібрати для вирощування садивного матеріалу або навіть для експорту, зокрема з найкращих дерев, насаджень, постійних лісонасінних ділянок. У таких випадках вкрай необхідні заходи захисту врожаю не тільки від шкідливих комах, але й від хребетних тварин.

Вчені нарахували в Центральній Європі понад 20 видів ссавців і понад 40 видів птахів, які споживають плоди та насіння лісових порід. Деякі види дерев плодоносять часто і рясно – це ясен, в’яз, липа, горобина. Навіть за високої інтенсивності споживання насіння хребетним тваринами його залишається достатньо для розмноження цих рослин. Інші дерева, зокрема цінні екотипи хвойних, плодоносять через доволі тривалі проміжки часу, а їхнє насіння є дуже цінним для лісового господарства. У Польщі підраховано, що популяція великого строкатого дятла у Біловезькій пущі знищує таку кількість насіння, якої достатньо для відновлення 200 гектарів лісу. У Чехії визначили на модельних деревах, що дятли за зиму розкололи до 60 % шишок сосни, а 20% із них збили з дерев на землю. Зграї в’юрків за місяць пошкодили 60 кг плодів бука на 1 га насаджень цієї породи.

За даними словацького дослідника Франтішека Йозефа Турчека, жолуді дуба та горішки бука споживають 14 і 12 видів ссавців відповідно, плоди горобини й липи – по 9 видів, ліщини – 7 видів, граба та горіхів роду Juglans, насіння ялини й плоди каштана їстівного – 5 видів. Вивірка пошкоджує насіння різних видів сосни, дугласії, ялиці, ялини, модрини, туї, тиса, дуба, бука, ясена, глоду, явора, горобини, каштана їстівного, липи, ліщини, горіха волоського.

Для одних видів тварин плоди й насіння є невід’ємною складовою раціону, інші споживають їх час від часу. Деякі види (шишкар ялиновий) живляться насінням цілорічно, а інші – у певні сезони (наприклад, дятли й синиці).

Більшість птахів зони помірного клімату споживають як комах, так і окремі частини рослин – бруньки, молоді пагони, а найчастіше плоди й насіння. У період розмноження в раціоні цих птахів переважає білковий корм – комахи, у зимовий період – плоди та насіння. Птахи з вузьким набором кормових рослин живуть лише там, де росте їхня кормова рослина. Склад кормів птахів кожного виду залежить від регіону перебування. Зокрема у Фінляндії великий строкатий дятел споживає переважно насіння хвойних дерев, а в Англії – комах, що заселяють стовбури листяних дерев. Горіхівка в Швейцарії живиться насінням ялини, а в Балтійських країнах – горіхами ліщини.

З видом корму пов’язані певні морфологічні особливості птахів. Голубі підбирають корм із поверхні землі, грицик великий занурює дзьоб у м’який ґрунт, дятли довбають кору та деревину у пошуках комах і так само довбають шишки для одержання насіння. Дрозди й костогризи скльовують плоди та ягоди, тетерук і глушець обривають бруньки та пагони. Шишкар і вивірка вибирають найбільш розвинені плоди чи шишки та поїдають їхнє насіння, а нориці та кабани надають перевагу жолудям, які заселені довгоносиками.

Кормові норми хребетних тварин варіюють. Так, щиглик звичайний з’їдає жменю насіння в’яза щодня, а снігур – насіння восьми ясенів за три зимових місяці. Великий строкатий дятел споживає 1000 насінин сосни на день.

Кінці щелеп шишкаря ялинового перехрещуються, що дає йому змогу здобувати насінини з-під лусочок ялини та сосни. У зв’язку з такою будовою дзьобу окремі м’язи цього птаха більшою мірою розвинені з одного боку, а м’язи шиї – з іншого. Під час живлення шишкар ялиновий на мить встановлює кінці щелеп один проти одного. Дзьоб набуває форми ніби лому та вклинюється між лусочками шишки. Потім щелепи розсуваються в боки на декілька міліметрів, між лусочками утворюється щілина. В неї шишкар занурює свій довгий язик, який закінчується плоскою поверхнею, та витягає насіння. Шишкар ялиновий поїдає близько 17 % насінин у шишці, а решта випадають під час розщеплення. Водночас вивірка з’їдає до 90 % насінин у шишці.

Деякі птахи перетравлюють насіння (наприклад, костогриз), а інші виділяють їх із послідом (дрозди та омелюх). Останнє явище є основним шляхом поширення омели – паразита багатьох дерев. Ці птахи сідають на верхні гілки розріджених крон старих дерев, які добре освітлені та прогрівані. Насіння омели в несправжніх ягодах оточене клейкою речовиною. Разом із цією речовиною насіння виходить із кишечника птахів і прилипає до нижніх гілок. Після поїдання плодів омели птахи ще й очищують дзьоби об гілки дерев. При цьому насіння приклеюється до кори і також спроможне прорости. Плоди й насіння омели, що впали на землю, гинуть.

Чисельність птахів зазвичай невисока, але деякі збираються у зграї та долають значні відстані для пошуку насіння улюблених видів. Це – шишкар ялиновий, в’юрок, дубонос звичайний, омелюх звичайний, горіхівка крапчаста. Великі ссавці (кабани, козулі, олені) також мігрують до насаджень із добрим урожаєм великих насінин.

На зиму вивірка робить невеликі запаси жолудів, горіхів, шишок у дуплах, зариває серед коренів і навіть сушить гриби, розвішуючи їх у гілках. Щоправда, про свої склади вона швидко забуває і знаходить їх узимку випадково. Цим користуються птахи, дрібні гризуни та навіть кабан і бурий ведмідь. Деякі з вивірчиних запасів навесні проростають, що сприяє процесу лісовідновлення. Водночас вивірка й сама користується запасами інших тварин (бурундука, сойки, миші), які легко відшукує навіть під шаром снігу.

Насіння запасають на зиму також руда нориця, лісова та жовтогорла миші, з птахів – повзик звичайний, сойка тощо.

Перенесення насіння птахами та ссавцями у зобі, на дзьобі, пір’ї, шерсті та лапах у межах лісу та за межами регіону під час міграцій є корисним. Зокрема, у Словаччині сойка сприяла природному відновленню дуба на площі 2000 га впродовж декількох десятиліть, поширюючи жолуді в соснових насадженнях.

На відміну від птахів, які живляться насінням переважно на деревах, ссавці це роблять на землі. Це – вивірки, нориці, миші та соні. У роки великого врожаю дрібні гризуни знищують до 90 % плодів бука та жолудів дуба.

Вивірку вважають дуже небезпечним шкідником лісового насіння у США, оскільки вона споживає 50–60 г насіння на день. Раціон вивірок у різних регіонах охоплює понад 100 найменувань кормів. У дубових лісах з підліском із ліщини вона живиться жолудями та лісовими горіхами. Може також споживати гриби, бруньки та пагони, ягоди, бульби та кореневища. У роки з низьким урожаєм принадного корму вивірка об’їдає квіткові бруньки ялини й заподіює цим велику шкоду. У період розмноження вона може їсти комах, пташині яйця і навіть пташенят. Після зимівлі для поповнення вмісту мінералів в організмі вивірка гризе кістки загиблих тварин, відвідує солонці. Шишки, погризені вивіркою, легко відрізнити від пошкоджень, спричинених птахами. Вона відкушує лусочки біля серцевини, залишаючи від шишок лише голі стрижні з кількома лусочками на кінці.

За багатством раціону вивірці поступаються нориця лісова, миша жовтогорла, миша лісова, вовчок сірий і соня садова, причому останні два види їдять лише насіння листяних порід. Олень благородний споживає жолуді, горішки бука, плоди гіркокаштана звичайного та ягоди горобини, а борсук – жолуді, плоди каштана їстівного, ягоди горобини й тиса. Дикий кабан полюбляє жолуді, горішки бука та плоди каштана їстівного. Лань європейська споживає жолуді дуба, муфлон – плоди каштана їстівного, бурозубка – насіння ялини, а гурман ведмідь – плоди горобини та тиса, адже знає, що «ягоди» тиса – єдина неотруйна частина цієї рослини.

Серед птахів є також багатоїдні види й такі, що надають перевагу певним кормовим рослинам. Так дятел чорний живиться горішками кедрової сосни, дятел строкатий середній – жолудями та горіхами ліщини, а дятел строкатий великий – плодами й насінням різних видів сосни, дугласії, модрини, ялини, бука, споживає жолуді, плоди граба, явора, каштана їстівного, ліпи, ліщини та горіха волоського.

Різні види синиць віддають перевагу личинкам комах, причому кожен вид вибирає жертву співвідносно зі своїм розміром. Водночас узимку в їхньому раціоні – переважно плоди та насіння. Синиця велика споживає плоди та насіння сосни, модрини, ялини, туї, бука, дуба, ясена, явора, горобини та вільхи, синиця-гаїчка болотна – сосни, ялиці, ялини, тиса, туї, бука, дуба, ясена, явора, горобини, липи, ліщини, горіха волоського, синиця гаїчка чорноголова –тиса, берези, бука, дуба, ясена, явора, горобини, липи та вільхи. Синиця блакитна поїдає горішки бука, синиця чубата – насіння ялиці, синиця чорна – насіння сосни, дугласії, ялиці, модрини, ялини й туї. Вальдшнеп полюбляє насіння ялини, глушець – бука й горобини, тетерук – берези.

Серед 30 видів дерев і кущів, які вивчав словацький дослідник Франтішек Йозеф Турчек, споживали плоди горобини птахи 21 виду, бука – 16 видів, дуба, ялини та глоду – по 13 видів, явора – 12 видів, сосни, тиса й липи – 11 видів, туї – 10 видів. Насіння тополі та верби споживав омелюх звичайний, плоди гіркокаштана звичайного – сойка звичайна. Лише два види птахів (сойка звичайна та дятел великий) пошкоджували насіння каштана їстівного, по три види – насіння робінії (фазан, омелюх звичайний та сорока звичайна) та в’яза (костогриз звичайний, щиглик звичайний і зеленяк звичайний).

Чи можливо зменшити шкоду від насіннєїдних тварин? Заходи захисту плодів і насіння лісових порід від комах на цінних ділянках чи деревах передбачають обприскують інсектицидами декілька разів на сезон. Дати такої обробки мають бути узгоджені з фенологією як кормової породи, так і шкідника, оскільки у випадку запізнення у проведенні цього заходу комахи проникають у зав’язі, а наступні обприскування не можуть зменшити їхню шкідливість.

На відміну від комах, які живляться насінням, захист урожаю плодів і насіння лісових дерев від хребетних тварин дуже ускладнений і переважно неможливий. Це в саду можливо накрити дерево з ягодами вишні сіткою чи поставити опудало, яке відлякує птахів неприємними для них звуками. Птахів охороняє закон – їх не можна вбивати. Відомі спроби застосування на насінних ділянках різних пристроїв типу алюмінієвих пластин, що обертаються під дією вітру, а також опудал. Водночас птахи з часом звикають до цих пристроїв і звуків.

Захист плодів і насіння від гризунів (нориці й миші) можливий із застосуванням пасток і спеціальних препаратів – родентицидів. Пастки розміщують на ділянці рівномірно з розрахунком 25 шт. на 1 га й перевіряють щодня. Приманкою слугує тканина, змащена жиром. Водночас захід має певні недоліки. По-перше, до пасток можуть потрапити нешкідливі дрібні ссавці. По-друге, за наявності поблизу сільськогосподарських угідь миші й нориці в пастки не потрапляють. По-третє, як свідчить мій особистий дачний досвід, виймання мертвих гризунів із пасток є не дуже приємним заняттям, особливо, якщо вони потрапили туди декілька днів тому.

Для зменшення шкоди насінню від оленячих і кабанів лісонасінну ділянку огороджують, а далі від неї влаштовують підгодівлю цих тварин.

Захист насіння від гризунів під час зберігання є обов’язковим. Особливо важливим є тривале зберігання насіння дерев, які плодоносять доволі зрідка. Схожість насіння більшості лісових дерев зберігається впродовж декількох років. Тому розроблюють і вдосконалюють технології щодо тривалого зберігання насіння, які забезпечують безперервне постачання садивного матеріалу для лісовідновлення та лісорозведення. Побудовані спеціальні насінні заводи, влаштовані приміщення з кондиціонерами. Насіння зберігають у контейнерах, в які неможливе проникнення шкідників.

Водночас у разі тимчасового зберігання певної частини шишок, плодів і насіння в лісництвах як запасу або для стратифікації й висівання сховища не забезпечують необхідного захисту від гризунів. Всі залишки зерна та іншої сільськогосподарської продукції мають бути вилучені з місць зберігання лісового насіння. Мають бути закриті всі можливі щілини, через які шкідники можуть проникнути у сховище. Слід використовувати отруєні приманки із застосуванням дозволених препаратів, але мати на увазі високу токсичність цих препаратів для працівників і використовувати засоби індивідуального захисту.

Валентина Мєшкова,

головний науковий співробітник

 відділу ентомології, фітопатології та фізіології,

професор, д-р с.-г. наук

Статтю опубліковано: «Лісовий і мисливський журнал»,

«Дикі конкуренти (Ссавці та птахи – споживачі шишок, плодів і насіння)». 2023, №2–3, С.15–18.