Зберегти ліси, не вражені війною
Науковці та екологи підготували резолюцію про практичні методи лісовідновлення зараз та після перемоги.
Майже три мільйони гектарів українських лісів постраждали від війни. Як вплине реформа лісового сектору на відновлення лісів, який міжнародний досвід може запозичити Україна для повоєнного лісового господарювання та які нагальні проблеми маємо вирішувати зараз, аби зберегти не пошкоджені війною насадження – відповіді на ці питання шукали учасники міжрегіонального навчально-практичного форуму «Ліси України: євроінтеграція, війна, зміни клімату та сучасні реформи».
Форум відбувся 21–22 лютого за ініціативи Асоціації професіоналів довкілля PAEUта за підтримки Програми розвитку ООН. Одна з експертних дискусій була присвячена проблемам збереження та відновлення лісів.
Як відновлювати ліси оперативно і не порушувати закон про ОВД?
Насамперед, на стан лісів впливатимуть і вже впливають кліматичні зміни. Вони визначатимуть кількість опадів, кількість теплих та морозних днів у році. А від цього залежить, які насадження зможуть рости на території України та як будуть змінювати свої ареали.
Директор навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП України Петро Лакида розповів, що зменшення опадів призведе до зміни природних кордонів лісотвірних видів. До 2100 року сосна звичайна, дуб червоний та береза повисла можуть рости на півночі України, тобто витіснять нинішні мішані ліси. Також може знижуватися продуктивність лісів, погіршуватиметься їхній санітарний стан та збільшаться площі й масштаби пожеж.
– Якщо ми будемо садити лише корінні види, то залишимося без лісу. Вже сьогодні треба думати про те, які нові види, стійкі до змін навколишнього середовища, без шкоди для аборигенних видів, зможуть врятувати наші ліси, – наголошував Петро Лакида. – Глобальні кліматичні зміни призводять до порушення режимів температури та опадів, сприяють зростанню частоти екстремальних погодних умов. Енергетичний пресинг на довкілля збільшується, тому людство, щоб вижити, має шукати альтернативи.
На думку науковця, зараз треба змінювати закон про оцінку впливу на довкілля. Адже досвід великих пожеж у 2020 році, коли у вогні опинилося понад 150 тисяч гектарів лісів, показав, що оперативно прибрати згорілий ліс та почати насадження нового неможливо. Лісівники не можуть почати лісовідновлення, бо чекають на дозвіл щодо проведення санітарної рубки від Міндовкілля, а це часто займає місяці, а то й роки.
– Ця проблема зараз загострюється, – розповідав Петро Лакида. – На Боярській лісовій дослідній станції через війну згоріло понад 100 гектарів. Головний лісничий показував нам, що сталося з тими деревостанами, а згоріли, здебільшого, молодняки. Але що з ними робити, як відтворити нові ліси без порушення закону про ОВД, ми не знаємо. Південь та схід, де так само через війну горять ліси, потребує оперативних рішень. А їх поки що немає.
Якщо садити, як раніше, пожеж не уникнути
Чому великі пожежі прийшли на Луганщину у 2020 році – це питання теж досліджувала Ольга Сютікова, спеціалістка з охорони навколишнього середовища «Програми з відновлення та розбудови миру ООН». За її словами, два роки тому у рамках програми проводилося дослідження щодо тенденцій зміни клімату на південному сході України. Науковці мали також підготувати перелік заходів з адаптації лісів до кліматичних змін.
Як розповіла пані Ольга, під час дослідження розглядали насадження як природні, так і плантаційні. Оцінювали кожне лісогосподарство Луганщини, скільки яких порід у них росте та в якій кількості. Також враховували вплив на насадження посушливого клімату та піщаних ґрунтів, що властиві цьому регіону.
– Ми бачили, що ще до війни горіли ліси одного віку, одного типу порід та посаджені рядками. Тобто ті ліси та нормативи вирощування не відповідали реаліям, – додала вона. – Ми проаналізували, що кількість днів з температурами вище за 30° С, за період 2000–2019 років, збільшилась на 58% у порівнянні з періодом 1980–1999 років. Одночасно з підвищенням температур сумарна річна кількість опадів за період 2000–2019 зменшилася на 2% у порівнянні з періодом 1980–1999 років. Спираючись на моделювання динаміки зміни клімату для обраної території згорілих лісів, можна спрогнозувати, що ліси, посаджені зараз, через 50 років зазнають впливу підвищення середніх річних температур на 4,4° С у порівнянні з лісами, посадженими в 70-х роках минулого століття.
При цьому кількість спекотних днів з температурами понад 30° С у 2020–2070 роках збільшиться на 91%, а кількість опадів буде зменшуватися. За прогнозами дослідників, ліси упродовж 2020–2070 років отримають на 23% менше опадів. Це все призведе до підвищення випаровування та суттєвого дефіциту вологи в ґрунті. Між деревами посилиться конкуренція за вологу та розчинені в ній поживні речовини. Тому, вважає Ольга Сютікова, треба переглядати концепцію відновлення лісів, щоб компенсувати ці втрати. Насамперед, варто використовувати нові лісотвірні типи, при цьому зберігати наші природні ліси.
Як бути з інтродукованими видами
Які види дерев саджати – чи тільки аборигенні, чи інтродуковані, але під пильним контролем лісівників? Це питання зараз стоїть особливо гостро, адже за дорученням РНБО у Міндовкілля готують список інвазійних дерев, заборонених для використання у лісовідновленні. У природоохоронців та лісівників не збігаються думки як бути з тими інвазійними рослинами, які вже є в лісах та об’єктах природно-заповідного фонду. До речі, за підрахунками Держлісагентства, у лісах, що йому підпорядковані, росте 5% інвазійних рослин.
Перша заступниця директора УкрНДІЛГА Наталя Висоцька зазначила, що без залучення інтродукованих видів деревних рослин ми не зможемо вирішити низку завдань, зокрема, адаптувати ліси до зміни клімату, відновлювати ліси та підтримувати сприятливе середовище для мешканців міст. За її словами, не всі інтродуценти є інвазійними, здатні до забруднення середовища, а отже, мають бути заборонені. Щоб визначити такі ризики, треба проводити спеціальні дослідження.
– Щоб мінімізувати такі ризики, треба проводити відбір та паспортизацію нових об’єктів, тобто науковець має це довести відповідними методиками та статистично, – додає пані Наталя. – Ми вважаємо, що доцільно впроваджувати моніторинг інвазійних видів, зокрема, й інвазійних шкідників та хвороб.
Фактично, перш ніж прийняти якесь радикальне рішення, Наталя Висоцька радить звертатися до науковців та результатів їхніх досліджень.
Голова ВГО «Товариство лісівників України» Юрій Марчук нагадав, як інтродуковані види з’явилися у лісовому господарстві України. Після Другої світової війни для відновлення країни щороку довелося садити до 300 тисяч гектарів нових лісів. Для порівняння – зараз Держлісагентством щороку засаджується 40–45 тисяч гектарів. Щоб підтримувати повоєнне сільське господарство, прийняли рішення про насадження 400 тисяч гектарів лісосмуг.
– З роками зрозуміли, що садили види інвазійні, – додав Юрій Марчук. – Оскільки ґрунти були ерозійними на правому березі, вирішили створювати водоохоронні смуги, які засадили робініями, маслинками. Ерозію зупинили, але маємо інвазії. Індродуценти є сьогодні у степу та в об’єктах ПЗФ. Скільки таких видів у комунальних лісах – цього ніхто не рахував. За даними Держлісагентства, 55% інтродуцентів – це стиглі та перестиглі насадження, тобто вони підходять до віку майбутньої рубки. Це треба враховувати при лісовідновленні, а також брати до уваги географічні зони та типи ґрунтових умов. Крім цього, треба зберегти наші аборигенні види. Я певен, що лісівники мають можливість створювати стійкі лісові екосистем та контролювати розвиток інтродуцентів.
Мінімум втручання у лісовідновлення
Про переваги природного лісовідновлення розповів учасникам форуму керівник «Центру відновлення лісу», кандидат сільськогосподарських наук Тарас Харченко. На його думку, вони очевидні. Адже йдеться про природний відбір та відновлення місцевих популяцій. За винятком згарищ, де мають працювати лісівники зі штучним лісовідновленням.
Аби сприяти природному лісовідновленню, Тарас Харченко радить використовувати кілька підходів. Передусім, затінювати ділянки, де садять чи росте молодий ліс. Це сприятиме збереженню вологи, зменшенню швидкості вітру, появі самосіву, відновленню та збереженню біорізноманіття. Лісівники, власне, це вже роблять, коли садять сіянці за пеньком, створюючи їм тінь, щоб рослина легше прижилася.
По-друге, варто зменшувати ущільнення ґрунту на лісових ділянках під час рубок догляду та інших рубок. Приміром, у США під час роботи техніки стараються змінити напрямок руху тракторів. По-третє, варто відмовитися від використання плугів чи інших агрегатів, які утворюють борозни при обробітку ґрунту. Це руйнує мікрорельєф, а згодом це призведе до пересихання ґрунтів і загибелі рослин.
– Лісове господарство пробує використовувати культиватори-розпушувачі, які не будуть залишати після себе такого зміненого рельєфу, коли верхні шари ґрунту будуть зняті, а молоді рослини матимуть менше поживних речовин, – додав Тарас Харченко. – Також треба створювати ліс із меншою густотою, це зменшить конкуренцію між деревами за вологу та поживні речовини, частково усуне потребу вирубування частини посаджених дерев під час рубок догляду. Це також допомагатиме уникнути пожеж. Не варто забувати про вчасне викошування міжрядь на свіжозалісених ділянках. Тобто такі прості кроки можуть допомогти зберегти вологу в лісі, а в цілому це допоможе відновлювати ліс в межах України в нових кліматичних умовах.
Як вести наближене до природи лісівництво – майже 25 років вивчає у співпраці з лісівниками Німеччини та Швейцарії проректор з наукової роботи Національного лісотехнічного університету України Василь Лавний. Він нагадав, що в ідеалі це передбачає, що формуються мішані й різновікові деревостани, підвищується їхня стійкість завдяки формуванню з молодого віку добре розвинених крон та видалення під час кожної рубки хворих і пошкоджених дерев. Також використовуються місцеві деревні породи, забезпечується постійне природне поновлення, натомість не проводяться суцільнолісосічні рубки головного користування. Замість них проводять рубки переформування. Нині лідером у цьому є Львівщина, де такі рубки проведені на площі понад 5 тисяч гектарів. Як розповів Василь Лавний, такий досвід планують поширити на захід та північ України.
За підсумками форуму організатори підготували резолюцію з пропозиціями: як зберігати та відновлювати ліси в умовах реформи та війни, а також з урахуванням міжнародного досвіду. Документ відправлять до профільних державних установ.